Ефективність мультимодальних фізичних методів у комплексній реабілітації хворих з хронічним вертеброгенним больовим синдромом попереково-крижової локалізації

Abstract

Проведено динамічне клініко-неврологічне і функціональне реабілітаційне обстеження 37 хворих (середній вік (51,3±5,8) років; чоловіків – 24 (64,86 %)) із хронічним вертеброгенним больовим синдромом (ВБС) внаслідок дегенеративно-дистрофічного ураження хребта (ДДУХ) попереково-крижової локалізації до та після проведення двох циклів амбулаторної реабілітації у довготривалому періоді. Реабілітаційна програма включала базове медикаментозне лікування, кінезіотерапевтичні вправи, лікувальний масаж та додатково мультимодальні фізичні методи: високотонову HiToP терапію – 14 процедур, ультразвукову фармакофізіотерапію (УЗТ) – 20 процедур фонофорезу каріпаіну та 14 сеансів голкорефлексотерапії (ГРТ). Ефективність реабілітаційного курсу оцінювали за динамікою даних візуально – аналогової шкали болю (ВАШ) та індексу непрацездатності Освестрі (Oswestry Disability Index – ODI). За результатами проведеного лікування у 34 (91,89 %) хворих досягнуто вірогідного (на 47,24 %; р<0,001) зменшення інтенсивності больового синдрому за шкалою ВАШ та регресу обмежень повсякденного функціонування, пов’язаного з болем за індексом Освестрі на 60,29 % (р<0,001). Включення мультимодальних фізичних методів (HiToP терапії, УЗТ, ГРТ) до програми реабілітації хворих з ВБС на тлі ДДУХ попереково-крижового відділу сприяло суттєвому регресу інтенсивності болю і пов’язаних з ним обмежень життєдіяльності, що доцільно враховувати у клінічному менеджменті даної категорії пацієнтів.