Оценка эффективности терапии сулодексидом диабетической нефропатии ІІІ стадии у пациентов с сахарным диабетом 2 типа

Abstract

Диабетическая нефропатия – тяжелое хроническое осложнение сахарного диабета, приводящее к формированию узелкового или диффузного гломерулосклероза. Неимунная теория, согласно которой протеинурия возникает вследствие снижения синтеза гликозоаминогликанов базальной мембраны клубочков, послужила поводом исследования эффективности препарата сулодексид, представляющего собой естественную смесь гликозоаминогликанов. В результате включения сулодексида в базисную терапию уровень микроальбуминурии достоверно снизился на 47%, что на 20% ниже, чем в группе сравнения. Діабетична нефропатія – тяжке хронічне ускладнення цукрового діабету, що призводить до формування вузликового або дифузного гломерулосклерозу. Неімунна теорія, згідно з якою протеїнурія виникає внаслідок зниження синтезу глікозоаміногліканів базальної мембрани клубочків, стала приводом для дослідження ефективності препарату сулодексид, що є природною сумішшю глікозоаміногліканів. При включенні сулодексиду до базисної терапії рівень мікроальбумінурії достовірно знизився на 47%, що на 20% нижче, ніж у групі порівняння. Diabetic nephropathy is a serious chronic complication of diabetes that leading to the formation of nodular or diffuse glomerulosclerosis. Non-immune theory that proteinuria occurs due to the reduction of the synthesis of glycosaminoglycans, which are a major component of the glomerular basement membrane, served as the reason for research of the effectiveness of the drug sulodexid, which is a natural mixture of glycosaminoglycans. As a result of the inclusion sulodexide in basic therapy level of the microalbuminuria was signifi cantly decreased for 47% and was 20% lower than in the comparison group.