Аналіз метаболітотропної дії β-адреноблокаторів різних поколінь при хронічній серцевій недостатності (експериментальне дослідження)

Abstract

Відомо, що в останні роки основною причиною смертності та інвалідизації населення промислово розвинених країн є серцево-судинні захворювання. Серед усіх серцево-судинних патологій саме хронічна серцева недостатність (ХСН) становить складну та значну проблему для системи охорони здоров’я багатьох країн. Незважаючи на досягнуті за останні 20 років успіхи в лікуванні ХСН, проблема залишається актуальною. β-Адреноблокатори трьох поколінь нарівні з інгібіторами АПФ належать до препаратів першої лінії терапії ХСН. Дослідження останніх десятиліть встановили, що у патогенезі ХСН істотну роль відіграють зсуви у нітроксидергічній системі міокарда, енергетичний дефіцит, пов’язаний із пошкодженням мітохондрій. Однак побічні ефекти, відсутність чіткого уявлення про вплив β-адреноблокаторів на систему оксиду азоту, нітрозативний стрес, дисфункцію мітохондрій, порушення енергетичного метаболізму міокарда при ХСН, а також побічні реакції обмежують їх застосування в клінічній практиці та зумовлюють необхідність розроблення і створення нових β-адреноблокаторів із додатковими метаболітотропними властивостями. In recent years, cardiovascular diseases have been the leading cause of mortality and disability among the population of industrially developed countries. Among all cardiovascular pathologies, chronic heart failure (CHF) represents a complex and significant problem for the healthcare systems of many nations. Despite remarkable progress achieved over the past 20 years in the treatment of CHF, the problem remains highly relevant. β-adrenoblockers of three generations, along with ACE inhibitors, belong to the first-line therapeutic agents for CHF. Studies of the past decades have demonstrated that disturbances in the myocardial nitric oxide system, as well as energy deficiency associated with mitochondrial damage, play an essential role in the pathogenesis of CHF. However, adverse effects, insufficient understanding of the influence of P-adrenoblockers on the nitric oxide system, nitrosative stress, mitochondrial dysfunction, and impaired myocardial energy metabolism in CHF, as well as the presence of side reactions, limit their clinical use and justify the need for the development and creation of new β-adrenoblockers with additional metabolitotropic properties. In this context, particular interest is directed toward derivatives of 1,2,4-triazole and a new compound of this group — 1-(β-phenylethyl)-4-amino-1,2,4-triazolium bromide, which exhibits antihypertensive, antioxidant, and anti-ischemic activity.