Недиференційована дисплазія сполучної тканини та гіпермобільний синдром у дітей та підлітків: поширеність, особливості діагностики та лікування

Abstract

Розглянуто питання удосконалення корекції вегетативних порушень та заходів профілактики остеопенічного синдрому у дітей та підлітків з недиференційованою дисплазією сполучної тканини та гіпермобільним синдромом, на підставі вивчення їх поширеності, дослідження структурно-функціонального стану кісткової тканини, клініко-лабораторних та функціональних показників. Встановлено поширеність дисплазії у дітей та підлітків 7 - 16 років, які мешкають у різних регіонах України. Проаналізовано структурно-функціональний стан кісткової тканини під час недиференційованої дисплазії сполучної тканини та гіпермобільному синдромі, роль дисплазії та деяких екологічних чинників у розвитку остеопенічного синдрому. Визначено частоту та характер порушень вегетативної регуляції серцевого ритму, церебральної гемодинаміки та фагоцитозу у разі недиференційованої дисплазії сполучної тканини, виявлено функціональну слабкість клітинних мембран. Обгрунтовано диференційований підхід до призначення лікувально-реабілітаційних комплексів з додатковим використанням сінглетно-кисневої терапії та інстенону у дітей з вегетативними дисфункціями та дисплазією з метою корекції вегетативних розладів, нормалізації стану церебральної гемодинаміки, фагоцитозу та клітинних мембран.