Порівняльний аналіз методик малоінвазивного біліарного дренування в рамках лікування хворих із обструкціями жовчних шляхів унаслідок новоутворень злоякісного ґенезу

Abstract

Біліарна обструкція є тяжким ускладненням пухлин гепатопанкреатобіліарної зони, яке суттєво погіршує прогноз і звужує можливості подальшого спеціалізованого лікування. Ефективна біліарна декомпресія дозволяє зменшити прояви холестазу та печінкової недостатності, однак вибір оптимального методу дренування залишається дискусійним через відмінності у профілі ефективності, ризику ускладнень і потребі у повторних втручаннях. Саме тому порівняльна оцінка результатів різних способів біліарного дренування має важливе клінічне значення. Мета дослідження: оцінка ефективності результатів біліарної декомпресії у пацієнтів зі злоякісними обструкціями жовчних шляхів шляхом аналізу динаміки клінічних показників печінкового холестазу залежно від методу дренування. Матеріали та методи. У дослідження включали дорослих пацієнтів із пухлинами дистального відділу жовчовивідних шляхів, що супроводжувалися розвитком механічної жовтяниці та потребували проведення біліарної декомпресії. Усі пацієнти були розподілені шляхом рандомізації на 2 групи залежно від методу біліарного дренування. До 1-ї групи увійшли хворі, яким виконували ендоскопічне біліарне дренування (21 хворий), до 2-ї групи — пацієнти, яким застосовували черезшкірні методики декомпресії жовчних шляхів (22 пацієнтів). Для оцінки ступеня печінкового холестазу та функціонального стану печінки аналізували лабораторні показники: загальний білірубін, прямий білірубін, аланінамінотрансферазу, аспартатамінотрансферазу, гаммаглутаміл-трансферазу та лужну фосфатазу. Усі показники вивчали в динаміці: при госпіталізації, на першу добу після біліарного дренування та при виписці зі стаціонару. Biliary obstruction is a serious complication of tumours in the hepatopancreatobiliary region, which significantly worsens the prognosis and limits the options for further specialized treatment. Effective biliary decompression helps to reduce the symptoms of cholestasis and liver failure; however, the choice of the optimal drainage method remains a debatable issue due to differences in efficacy profiles, the risk of complications and the need for reinterventions. This is precisely why a comparative assessment of the outcomes of different methods of biliary drainage is clinically important. Objective: to evaluate the effectiveness of biliary decompression in patients with malignant biliary obstruction by analyzing the dynamics of clinical markers of hepatic cholestasis depending on the drainage method used. Materials and Methods. The study included adult patients with tumors of the distal biliary tract accompanied by obstructive jaundice and requiring biliary decompression. All patients were randomized into 2 groups according to the biliary drainage technique. Group 1 included patients who underwent endoscopic biliary drainage (21 patients), whereas Group 2 consisted of patients treated with percutaneous biliary decompression techniques (22 patients). To assess the severity of hepatic cholestasis and liver functional status, the following laboratory parameters were analyzed: total bilirubin, direct bilirubin, alanine aminotransferase, aspartate aminotransferase, gamma-glutamyl transferase, and alkaline phosphatase. All parameters were evaluated dynamically at hospital admission, on the first day after biliary drainage, and at hospital discharge.